Сиватерій — Зображення недоступнеСиватерій
Значення назви«Звір Шиви»
- Уперше знайдений
- 1836
- Місце знахідки
- Індія
Сиватерій належить до розділу «Льодовиковий період». Розміри: довжина 2,2 м, висота 3 м, вага 500 кг. Перша знахідка — 1836 рік, Індія. Назва означає «Звір Шиви». Перемог у битвах на нашому сайті: 4 з 11.
Сиватерій — це вимерлий рід жирафів, який поширювався по всій Африці до Індійського субконтиненту. Вид Sivatherium giganteum за вагою є одним із найбільших відомих жираф, а також одним із найбільших жуйних усіх часів. Афро-азіатський вид, S. maurusium, колись був поміщений в рід "Libytherium".
Сіватерій виник у пізньому міоцені в Африці та зберігся до пізнього раннього плейстоцену (калабрій). Останки S. giganteum були знайдені в передгір’ях Гімалаїв, датовані приблизно 1 мільйоном років тому. Були зроблені припущення, що S. maurusium міг вимерти нещодавно, 8000 років тому, оскільки зображення, які нагадують його, відомі на стародавніх наскельних малюнках у Сахарі та Центральній Західній Індії. Але ці твердження не підтверджені викопними рештками, і зображення, ймовірно, представляють інших тварин.
Сіватерій нагадував сучасного окапі, але був набагато більшим і важчим, маючи близько 2,2 м (7,2 футів) у висоту в плечі, 3 м (9,8 футів) у загальну висоту і вагу до 400-500 кг (880- 1100 фунтів). Згідно з новішими оцінками, маса тіла становить приблизно 1250 кг (2760 фунтів). Це зробило б Sivatherium одним із найбільших відомих жуйних тварин, конкуруючи з сучасним жирафом і найбільшою великою рогатою худобою. Ця оцінка ваги вважається заниженою, оскільки вона не враховує великі роги, якими володіють самці цього виду. Сіватерій мав широку пару осиконів, схожих на роги, на голові та другу пару осиконів над очима. Його плечі були дуже потужними, щоб підтримувати м’язи шиї, необхідні для підняття важкого черепа. Сіватерій спочатку помилково вважався архаїчною ланкою між сучасними жуйними тваринами та нині застарілими поліфілетичними «товстошкірими» (слони, носороги, коні та тапіри). Плутанина частково виникла через гравіпортальну (надійну) морфологію, яка не була схожа ні на що інше, що вивчалося на той час.
Аналіз зносу зубів S. hendeyi з раннього пліоцену в Південній Африці виявив, що зуби були брахіодонтними, але мали вищу гіпсодонтність, ніж у жирафа, і що його найкраще класифікувати як змішаного корму, оскільки він може як пастися, так і переглядати.
За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0







