ПтеродаустроПтеродаустро — Зображення недоступне
Летючі ящери

Птеродаустро

Значення назви«Південне крило»

Розмах крил2,5 м
Час існування
Пізній крейдовий період
Уперше знайдений
1969
Місце знахідки
Argentina

Птеродаустро належить до розділу «Летючі ящери». Час існування: пізній крейдовий період. Розміри: розмах крил 2,5 м. Перша знахідка — 1969 рік, Argentina. Назва означає «Південне крило». Перемог у битвах на нашому сайті: 30 з 47.

Птеродаустро — рід короткохвостих птерозаврів, які жили в середині крейдяного періоду, приблизно 105 мільйонів років тому, в Південній Америці.

Птеродаустро має сильно витягнутий череп, довжиною до 29 см. Площа від кінчика дзьоба до орбіти становить приблизно 85% довжини черепа. Довгий дзьоб сильно загнутий догори, нижня щелепа містить близько тисячі видозмінених щетинистих зубів, які можна використовувати для фільтрації води для лову ракоподібних, планктону, водоростей та різних дрібних водних тварин. Зуби розташовані переважно у двох довгих порожнинах, паралельних краях щелепи. Довжиною близько 3 см і шириною 0,2-0,3 мм зуби були овальної форми в поперечному перерізі. Спочатку вчені припускали, що ці відбитки не можуть бути зубами, але пізніше виявилося, що це справжні зуби, з емаллю, дентином і пульпою. І хоча вони були зроблені з твердого матеріалу, вони були дуже гнучкими, здатними згинатися під кутом 45 °, частково завдяки своїй довжині. На верхній щелепі також були зуби, але дуже маленькі, з плоскою конусною основою і лопатоподібною коронкою. Ці зуби також не розташовані в окремих альвеолах, а здаються зв’язками в окремій зубній прокладці, також покритій невеликими зубними пластинками. Потилична частина черепа сильно скошена, витягнута, з деякими слідами низького тім’яного хребта. Розмах крил дорослого птеродавстро досягав 2,5 м. Задні лапи досить сильні, лапи великі. Хвіст подовжений, що нехарактерно для птеродактилів, містить 22 хвостових хребця, тоді як інші представники групи мали не більше 16.

Палмер у 1999 році припустив, що птеродавстро, ймовірно, використовували свої стоматологічні фільтри для фільтрації води, як це роблять сучасні фламінго. Після того, як їжа опинилася в дзьобах, птеродавстро розтирали її дрібними верхніми зубами. Як і інші представники сімейства Ctenochasmatidae, птеродавстро мав подовжений тулуб і пропорційно масивні розставлені ноги, пристосовані для плавання. Принаймні два екземпляри (MIC V263 і MIC V243) були знайдені з гастритом шлунка, першим описаним у птерозаврів. Наявність цих скупчень дрібних каменів з кутастими краями підтверджує думку, що птеродавро харчувався переважно дрібними водними ракоподібними.

У 2004 році було повідомлено про яйцеклітину з ембріоном всередині. Яйце було подовженим, довжиною 6 см і діаметром 22 мм, його колись гнучка оболонка була покрита шаром кальциту товщиною 0,3 мм. У 2008 році дослідження стадій росту показало, що пташенята птеродавстро росли відносно швидко в перші два роки. Після досягнення статевої зрілості їх ріст сповільнився, і протягом чотирьох-п’яти років вони росли повільно, поки не досягли максимального розміру. Порівняння склеротичних кілець птеродавстро і сучасних птахів і рептилій свідчить про те, що ці птерозаври могли вести нічний спосіб життя і мали схожі моделі поведінки з сучасними гусеподібними, які харчуються вночі. Завдяки своєму довгому тілу з шиєю і відносно короткими ногами птеродастро займає унікальне положення серед птерозаврів, пов’язане з його зльотом – їм знадобиться великий відкритий простір для прискорення під дуже низьким кутом, як сучасні гуси та лебеді.

За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0

Битися з

Ще з цього розділу