ВектідракоВектідрако — Зображення недоступне
Летючі ящери

Вектідрако

Значення назви«Дракон з острова Уайт»

Розмах крил1 м
Час існування
Пізній крейдовий період
Уперше знайдений
2008
Місце знахідки
Англія

Вектідрако належить до розділу «Летючі ящери». Час існування: пізній крейдовий період. Розміри: розмах крил 1 м. Перша знахідка — 2008 рік, Англія. Назва означає «Дракон з острова Уайт». Перемог у битвах на нашому сайті: 13 з 47.

Vectidraco daisymorrisae - вид птерозаврів з надродини Azhdarchoidea. Виявлений у породах крейдяного періоду (Atherfield Clay Formation, аптський ярус) на острові Уайт (Південна Англія, Великобританія). Вік знахідки – 115 млн років.

У листопаді 2008 року Дейзі Морріс з Вітвелла, острів Вайт, чотирирічний захоплений колекціонер природничої історії, виявила кілька дрібних кісток у скелі під скелею Атерфілд-Пойнт на південно-західному узбережжі Вайта. Її батьки ретельно зібрали всі додаткові породи зі скам’янілостями, які вони могли знайти на місці. У квітні 2009 року відкриття Дейзі підтвердив палеонтолог Мартін Сімпсон з Саутгемптонського університету. Сім'я Морріс передала зразок Музею природної історії.

У 2013 році в електронному журналі PLoS ONE була опублікована наукова стаття про знахідку під назвою «Новий дрібний аждархоїдний птерозавр із нижньої крейди Англії та його значення для анатомії, різноманітності та філогенії птерозаврів». У ньому Даррен Нейш, Мартін Сімпсон і Гарет Дайк описали і назвали типовий вид Vectidraco daisymorrisae. Загальна назва походить від латинської Vectis, римської назви острова, тепер відомого як острів Вайт, і dracō, що означає «дракон». Конкретна назва на честь першовідкривача Дейзі Морріс. Сімпсон також написав дитячу книжку про відкриття Дейзі Морріс під назвою «Дейзі та дракон острова Уайт».

Єдиний відомий зразок, голотип NHMUK PV R36621, був виявлений у глинистому шарі Chale Clay формації Atherfield нижньої групи Greensand, шарі глини зони Deshayesites forbesi, підзони Deshayesites fittoni, що датується раннім аптом, віком 124 мільйони років. Він складається з лівої сторони таза, правої сідничної кістки, заднього спинного хребця і перших трьох крижових хребців у дорослої або дорослої особини.

Вектидрако є відносно невеликим птерозавром. Довжина тазу в збереженому стані становить чотири сантиметри. Розмах крил Vectidraco оцінювався в сімдесят п'ять сантиметрів, а загальна довжина тіла - в тридцять п'ять сантиметрів. З огляду на його спорідненість, автори опису припустили, що це беззуба форма, яка має гребінь на морді.

Було встановлено декілька унікальних похідних ознак, автопоморфій. Тазостегновий суглоб у верхньому задньому куті обмежений трикутним поглибленням. Ця западина нависає над хребтом, що йде вниз до тилу. Передня лопатка клубової кістки має нерозділене приблизно овальне поглиблення на передній внутрішній стороні під опуклою поверхнею. Крім того, унікальна комбінація ознак полягає в тому, що подовжена задня лопатка клубової кістки має Т-подібну форму, закінчуючись широким розширенням, також виступаючим догори, яке довше ніж сам стрижень задньої лопаті.

Пошкодження клубової кістки свідчить про наявність верблюжої кістки, внутрішніх повітряних камер. Також пневматизовані всі збережені хребці.

Vectidraco був віднесений до Azhdarchoidea, у базальному положенні. Якщо це так, це зробило б його одним із найменших відомих аждархоїдів. У 2018 році палеонтолог Ніколас Лонгріч і його колеги під час великого філогенетичного аналізу знайшли Vectidraco в більш похідній позиції в Azhdarchoidea, точніше, як сестринський таксон Tapejara і Europejara в родині Tapejaridae. У 2020 році під час філогенетичного аналізу, проведеного Девідом Мартіллом та його колегами, Vectidraco знову було знайдено в Tapejaridae. Їхній аналіз повторює аналіз Лонгріча та його колег, згідно з яким Tapejaridae було розділено на дві лінії: Tapejarinae та Sinopterinae. Vectidraco, як і в аналізі Лонгріча та його колег, було знайдено як сестринський таксон обох Tapejara та Europejara в межах підродини Tapejarinae.

За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0

Битися з

Ще з цього розділу