ШастазаврШастазавр — Зображення недоступне
Морські ящери

Шастазавр

Значення назви«Гора Шаста ящірка»

Довжина21 м
Час існування
Середній тріасовий період
Уперше знайдений
1895
Місце знахідки
Канада

Шастазавр належить до розділу «Морські ящери». Час існування: середній тріасовий період. Розміри: довжина 21 м. Перша знахідка — 1895 рік, Канада. Назва означає «Гора Шаста ящірка». Перемог у битвах на нашому сайті: 22 з 23.

Шастазавр — це вимерлий рід іхтіозаврів із середнього та пізнього тріасу і є найбільшим відомим морським рептилією. Зразки були знайдені в США, Канаді та Китаї.

Шастазавр жив у пізньому тріасовому періоді. Типовий вид Shastasaurus pacificus відомий з Каліфорнії. Другий можливий вид шастазавра, S. sikanniensis, відомий з формації Пардонет у Британській Колумбії, що відноситься до середнього норійського віку (близько 210 мільйонів років тому). Якщо S. sikanniensis належить до Shastasaurus, це був би найбільший вид, розміром до 21 метра (69 футів).

Шастазавр був високоспеціалізованим і значно відрізнявся від інших іхтіозаврів. Він був дуже струнким у профіль. Найбільші екземпляри мали грудну клітку глибиною трохи менше 2 метрів (6,6 футів), незважаючи на відстань понад 7 метрів (23 фути) між ластами. Через його незвичайно коротку беззубу морду (у порівнянні з довгими, зубчастими, схожими на дельфінів морди більшості іхтіозаврів) було припущено, що шастазавр вважався живильником, який живиться в основному м’якими головоногими молюсками, хоча поточні дослідження вказують на їхтіозавра. губки не підходять до профілю всмоктування-подачі.

У S. liangae, єдиного виду з кількома добре збереженими черепами, розмір черепа становить лише 8,3% загальної довжини тіла (9,3% у ювенільного зразка). На відміну від споріднених шонізаврів, навіть молодий шастазавр повністю позбавлений зубів. Морда була сильно стиснута завдяки унікальному розташуванню кісток черепа. На відміну від майже всіх інших рептилій, носова кістка, яка зазвичай утворює середню частину черепа, простягається до самого кінчика морди, а всі кістки морди звужуються до різких точок.

Шастазавр також традиційно зображувався зі спинним плавцем, особливістю, характерною для більш досконалих іхтіозаврів. Однак у інших шастазавридів, ймовірно, не було спинних плавців, і немає доказів, що підтверджують наявність такого плавця в будь-якого виду. Верхня сосальщика хвоста, ймовірно, також була набагато менш розвинена, ніж хвости, схожі на акулу, знайдені у пізніших видів.

У травні 2016 року співдослідник і колекціонер скам’янілостей Поль де ла Саль виявив щелепну кістку довжиною 96 сантиметрів (3,1 фута), яку влучно класифікували як BRSMG Cg2488 або зразок Лілстока. Пізніше 9 квітня 2018 року зразок Лілстока був ідентифікований як Шастазаврид. Якщо його правильно масштабувати на основі моделі Шастазавра, Поль де ла Саль виявив, що екземпляр на 25 відсотків більше, ніж зазвичай, і має приблизно 26 метрів (85 футів) у довжину. що робить його одним з найбільших тварин, які коли-небудь жили, нарівні з синім китом (30 метрів завдовжки, 150-173 тонни) і суперзавроподами, такими як мараапунізавр (35-40 метрів завдовжки, 80-120 тонн) і - якщо він існує - брухаткайозавр (37-44,1 метра довжина, 126-175 тонн) розміром.

За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0

Битися з

Ще з цього розділу