Протоцератопс — Зображення недоступнеПротоцератопс
Значення назви«Перше рогате лице»
- Час існування
- Пізній крейдовий період
- Живлення
- Травоїдний
- Уперше знайдений
- 1923
- Місце знахідки
- Монголія
Протоцератопс — травоїдна тварина з розділу «Крейдяний період». Час існування: пізній крейдовий період. Розміри: довжина 1,8 м, висота 0,6 м, вага 180 кг. Перша знахідка — 1923 рік, Монголія. Назва означає «Перше рогате лице». Перемог у битвах на нашому сайті: 21 з 132.
Протоцератопси — рід рослиноїдних динозаврів із родини цератопсів, що жили наприкінці пізнього крейдяного періоду (75 млн років тому) на території сучасної Монголії. Як і трицератопси, вони мали великий шийний виріс для хизування з іншими особами виду та в шлюбних іграх. Уперше останки були знайдені в пустелі Гобі фотографом Дж. Б. Шейклфорд під час експедиції 1922 року. Донині науковці виділяють два види: P. andrewsi та P. hellenikorhinus.
Протоцератопс чотириногий динозавр, що досягав приблизно 1,8 м (6 футів) завдовжки та 0,6 м (2 фути) заввишки. Доросла особина важила близько 180 кг (400 фунтів), а найменші екземпляри 23,7 кг (52 фунти). Найбільша кількість останків, що була виявлена в одному місці, дає підстави для припущення, що процераптоси жили стадами.
Протоцератопс мав порівняно великий для своїх розмірів череп. Він як для рослиноїдної тварини мав потужні щелепи, якими, за необхідності, міг нанести сильний укус ворогу. Десятки зубів були добре пристосовані для пережовування грубої рослинної їжі. Череп складався зі масивного рострального виступу і чотирьох пар фенестр (кісткових отворів на черепі). Найбільшою зі черепних отворів є носовий, що був значно меншім, ніж у представників більш пізніх. Очниці у динозавра великі (до 50 мм у діаметрі). Позаду очниць знаходилися трохи меншого розміру фенестри (так звані «підскроневі фенестри»).
У потиличній області черепа розташовувався кістковий виріст («комір»), у якому були два великих парієтальних отвори; у щічної області — великі виличні кістки. Переважно «комір» був утворений тім'яною кісткою, і частково — лускатою. Розмір і вид «коміра» в різних особин суттєво відрізнилися: у деяких збережених черепів потиличні вирости короткі, тоді як в інших досягають довжини майже половини черепа. Деякі дослідники, включаючи Пітера Додсона, пояснюють ці відмінності статевим диморфізмом і віком особин.
У 1920-х роках Рой Чепмен Ендрюс уперше виявив скам'янілі яйця динозавра в пустелі Гобі. Поблизу знаходилося безліч останків протоцератопсів, тому утвердилася думка, що яйця належали саме цього виду. Кожне яйце було завдовжки у 20 см (8 дюймів). На думку науковців новонароджені особини повинні були досягати завдовжки близько 30 см (1 фут).
Уважалося, що овіраптори харчувалися яйцями протоцератопсів, оскільки поруч із гніздом був знайдений скелет овіраптора. Його череп був розбитий, тому зробили припущення, що пошкодження завдала розгнівана самка протоцератопса, що обороняла своє гніздо від хижака. Однак в 1993 році Норрелл виявив зародок усередині яйця, що вважалося яйцем протоцератопса. Під час його вивчення було з'ясовано, що насправді це був ембріон овіраптора. Таким чином, первісна знахідка свідчила скоріше про те, що овірапторам притаманна гніздова поведінка, ніж про невдалу спробу викрасти чуже яйце.
У 2011 році міжнародною командою науковців у Монголії було виявлено гніздо зі скам'янілими рештками 15 дитинчат Protoceratops andrewsi, 10 скелетів збереглися повністю. Гніздо у формі чаші та діаметром приблизно 2,3 м, усі останки мають ознаки дитинчат: короткі морди, великі очі, відсутність рогів і «комірок». Відкриття показує, що протоцератопси піклувалися про своїх дітей у гніздах хоча б на ранній стадії дитинства. Також вчені припускають, що і цератопси доглядали за своїм потомством.
Додаткові вивчення росту та розвитку проводив фон Ебнера на зубах витягнутих із яєць ембріонів та прийшов до висновку, що в протоцератопсів період інкубації становив три місяці (83,16 дня).
Великі очі протоцератопса були запропоновані як доказ нічного життя. Проте подальші порівняння між склеральними кільцями протоцератопів і сучасниих птахів і плазунів свідчать про більш змішаний спосіб життя та короткочасну активність протягом усього дня. Це свідчить про те, що боротьба між протоцератопсом і велоцираптором (нічний спосіб життя) могла відбутися при сутінках або в умовах слабкого освітлення.
Протоцератопси були першими названими протоцератопсидами, і, отже, дали назву родині Protoceratopsidae, групі травоїдних динозаврів більш схожих, ніж пситтакозавриди, але менш схожі, ніж цератопсиди. Група характеризується подібністю до Ceratopsidae, але з більшою вираженими пропорціями кінцівок, з меншими оборками та відсутністю великих рогів.
За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0








