Трицера́топсТрицера́топс — Зображення недоступне
Крейдяний період · 145–66 млн років тому

Трицера́топс

Значення назви«Трироге обличчя»

Довжина9 м
Висота3 м
Вага6 т
Час існування
Пізній крейдовий період
Живлення
Травоїдний
Уперше знайдений
1887
Місце знахідки
США

Трицера́топс — травоїдна тварина з розділу «Крейдяний період». Час існування: пізній крейдовий період. Розміри: довжина 9 м, висота 3 м, вага 6 т. Перша знахідка — 1887 рік, США. Назва означає «Трироге обличчя». Перемог у битвах на нашому сайті: 100 з 132.

Трицера́топс — рід викопних травоїдних динозаврів з групи рогатих динозаврів (Ceratopsia). Жили в кінці періоду пізньої крейди (67-65 мільйонів років тому) в Північній Америці. Довжина трицератопсів досягала 9 м. За оцінками вчених, маса динозавра становила 6 тонн. Були найбільші з цератопсів.

На голові трицератопса було три роги. Два надбрівних роги довжиною 1 метр, та маленький на носі. А ще у нього був комір. Роги та комір трицератопса були продовженням черепа, складалися з кісткової тканини. Комір був покритий шкірою. Можливо, на ньому був візерунок, щоб розрізняти одне одного. Раніше вважалось, що роги та комір потрібні були тільки для захисту від хижаків. Але зараз палеонтологи побачили сліди кровоносних судин. За допомогою коміра вони не тільки розрізняли одне одного, а і приваблювали партнерів, і, ймовірно, служили для терморегуляції. А роги ще використовувалися у бійках за територію або самок.

Морда трицератопса закінчувалася дзьобом, характерним для цератопсів. Його дзьоб був схожий на дзьоб папуги.

В глибині дзьоба знаходилися зуби. Вони були зібранні у багаторядні групи, та, як і у інших динозаврів, постійно мінялись. У трицератопса був найпотужніший укус серед всіх рослиноїдних динозаврів. Він міг живитися будь-яким за жорсткістю рослинним матеріалом. Ряди зубів шаткували корм, як гігантські ножиці.

Пересувався трицератопс на чотирьох кінцівках. Кисті передніх ніг були розставлені в сторони.

Хвіст у трицератопса був короткий. На відміну від більш ранніх цератоссів, які були біпедальні, хвіст у нього не виконував ролі балансера.

Трицератопси вели стадний спосіб життя, оскільки в одному місці були знайдені кістки безлічі особин, мільйони років тому самці-трицератопси могли битися за місце ватажка стада. Також вони змагалися за самок. Вчені виявили на «комірах» трицератопсів відмітини, що свідчать про рани, отримані в такому поєдинку.

Весною 1887 року на розкопках біля Денвера в штаті Колорадо була виявлена пара надбрівних рогів, сполучених з верхом черепа. Геолог Вітмен Крос відіслав знайдений екземпляр професорові палеонтології хребетних Єльського університету Чарльзу Маршу. Вважаючи, що формація, в якій були знайдені рештки, відноситься до пліоцену, палеонтолог приписав їх незвично великому бізонові, давши йому назву «Високорогий бізон» (Bison alticornis). Уже наступного року на основі нових фрагментарних решток Марш описав рогатих динозаврів, давши роду назву Ceratops, проте він продовжував вважати перші рештки видом бізона.

У 1888 році 29-річний палеонтолог Джон Белл Гетчер, що працював з Маршем, у ході розкопок формації пізнього крейдяного періоду в штаті Вайомінг виявив практично повний двометровий череп з рогами. Марш визначив цю знахідку як новий вид, що відноситься до роду Ceratops, потім, проте, виділив в окремий рід, якому дав назву Triceratops. Пізніше і знахідка, заявлена як високорогий бізон, була зарахована до трицератопсів.

За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0

Битися з

Ще з цього розділу