ГліптодонГліптодон — Зображення недоступне
Льодовиковий період · Від 2,6 млн років тому

Гліптодон

Значення назви«Скульптурний зуб»

Довжина3,3 м
Висота1,5 м
Вага2 т
Уперше знайдений
1839
Місце знахідки
Brazil

Гліптодон належить до розділу «Льодовиковий період». Розміри: довжина 3,3 м, висота 1,5 м, вага 2 т. Перша знахідка — 1839 рік, Brazil. Назва означає «Скульптурний зуб». Перемог у битвах на нашому сайті: 6 з 11.

Гліптодон — рід гліптодонтів (вимерла група великих травоїдних броненосців), які жили з плейстоцену, близько 2,5 мільйонів років тому, до раннього голоцену, близько 11 000 років тому, в Аргентині, Уругваї, Парагваї, Болівії, Перу, Бразилії. , і Колумбія.

Це був перший названий вимерлий поясник і є типовим родом Glyptodontinae та, або, Glyptodontinae. На честь цього роду було названо багато видів, хоча деякі з них вважаються дійсними, і це один із, якщо не найвідоміший рід гліптодонтів. Сотні зразків були віднесені до роду, але голотип, або названий зразок типового виду, G. clavipes, був описаний у 1839 році відомим британським палеонтологом сером Річардом Оуеном. Він був приблизно такого ж розміру та ваги, як Volkswagen Beetle, 800–840 кг (1760–1850 фунтів). Своїм округлим кістлявим панциром і присадкуватими кінцівками він зовні нагадував черепаху та набагато більш раннього динозавра-анкілозавра, що є прикладом конвергентної еволюції неспоріднених ліній у подібні форми. У 2016 році аналіз мтДНК Doedicurus виявив, що він фактично жив у сучасних броненосціх як сестринська група клади, що складається з Chlamyphorinae і Tolypeutinae. З цієї причини гліптодонти та всі броненосці, крім Dasypus, були переселені в нову родину Chlamyphoridae, а гліптодонти були понижені з попередньої родини Glyptodontidae до підродини.

Хоча Дарвін, як кажуть, знайшов перші скам’янілості гліптодонтинових (підродина), перша згадка про рід Glyptodon в Європі була в 1823 році, у першому виданні «Скам’янілості Оссеменса» Кюв’є. У листі від Дамасо Антоніо Ларраньяги коротко згадувався тоді ще безіменний гліптодон. Він знайшов «стегнову кістку... Це було близько семи фунтів і, можливо, шість або вісім дюймів завширшки», а також частину хвоста. На той час вважалося, що знахідка належала мегатерію, різновиду гігантського наземного лінивця. Чотири роки потому чоловік на ім’я Селлоу знайшов кілька панцирних пластин у трифутовій глині в Уругваї. Це відкриття лише зробило професорів ще більшою впевненістю, що відкриття стосуються мегатерію, оскільки кістки цього доісторичного гігантського лінивця зазвичай знаходили в подібних умовах, а Кюв’є сказав, що цей рід був локальним.

Деякі вважали, що броня нагадує броню сучасного броненосця, але поширеною була теорія Мегатеріуму. Лише після того, як у 1833 році професор Е. Д'Алтон написав мемуари для Берлінської академії, в яких порівнював надзвичайну схожість цих таємничих скам'янілостей із броненосці, науковий світ серйозно задумався над тим, що шматки панцирів і фрагменти кістки могли належати до якоїсь доісторичної версії Дасіпа. Д’Алтон сказав, що «всі особливості першого можна порівняти з другим». Він дійшов висновку, що скам’янілості належали якійсь доісторичній версії броненосця. Однак, оскільки повного скелета на той час не було, він сказав, що його ідея не є остаточною. Ця невизначеність щодо викопних останків тривала до тих пір, поки чоловік на ім’я доктор Лунд не ідентифікував останки як новий рід у своїх мемуарах 1837 року.

Коли вчені вперше визнали рід Glyptodon, не було єдиної думки щодо його назви. У 1837 році доктор Лунд, професор, який написав мемуари про стародавню фауну Бразилії, запропонував визнати цих істот новим родом «Hoplophorus». У 1838 році інший вчений, професор Бронн, опублікував у другому виданні своєї книги Lethaea Geognostica пропозицію назвати новий рід «Chlamydotherium». У мемуарах професора Д’Алтона 1839 року він називався «Пахіпус». Тодішній директор Музею природної історії в Діжоні М.Л. Нодот назвав рід «Schistopleuron».

Нарешті йому дали єдину назву, коли англійський вчений Річард Оуен помітив схожість пологів, які його колеги описували у своїх публікаціях. Оуен зрозумів, що всі вони належать до одного роду з їхніх зображень, від панцира до структури зубів. Він вибрав «Гліптодон», що означає «різьблений або рифлений зуб». Назву спочатку придумав сер Вудбайн Паріш, людина, яка надіслала кілька скам’янілостей гліптодонів до Європи. Ті фрагменти панцира та кісток, які він надіслав, були ретельно вивчені на той час і допомогли розпізнати новий рід.

Після уніфікації назви цього роду Оуен продовжив роботу над його таксономією. У 1845 році, проаналізувавши скам'янілості своїх колег, він назвав чотири види в межах роду: G. clavipes, G. reticulatus, G. ornatus і G. tuberculatus. G. clavipes вважається типовим видом Glyptodon, а G. reticulatus — дійсним видом Glyptodon, але G. ornatus тепер є типовим видом Neosclerocalyptus, а G. tuberculatus було перенесено до роду Panochthus.

За матеріалами Вікіпедії ·Стаття у Вікіпедії ·Текст доступний за ліцензією CC BY-SA 4.0

Битися з

Ще з цього розділу